ufsp-logo       Proekt1

Правовые аспекты необходимой обороны

               Cтановлення нового суспільства, де панівними стають відносини приватної та державної власності, вимагає нового напрямку захисту цієї власності, прав особистості, як і самої людини, її життя, честі та гідності від злочинних посягань.
               Нові форми взаємовідносин створюють правову базу для захисту особи та її інтересів, що є позитивним явищем. Але на тлі цього позитиву з”явились і негативні явища, такі як зростання злочинності, послаблення діяльності правоохоронних структур, які не встигають за процесами росту негативізму. За такої ситуації в населення виникає природне бажання самозахисту, в тому числі і з використанням зброї або інших засобів протидії злочинним проявам.
               В ч.2.ст.27 Конституції України зазначається, що „Кожен має право захищати своє життя і здоров”я, життя і здоров”я інших людей від протиправних зазіхань”. Конституційна норма знайшла втілення й в інших галузях права, зокрема в Кримінальному Кодексі України, а саме ст.36 „Необхідна оборона” вказує на реальну можливість використання людино цього інституту із застосуванням зброї. Одним із способів захисту вищевказаних прав людини є право особи на володіння, носіння і застосування зброї. Право громадян на володіння зброєю певною мірою вступає в конфлікт із правом інших громадян на життя і здоров”я, тому що визначає потенційну можливість застосування цієї зброї на ураження проти інших громадян. Зброя, особливо вогнепальна, спрямована проти людини, здатна не тільки нанести в тих або інших масштабах шкоду здоров”ю, але і позбавити життя ту людину, проти якої вона застосується. Тому на органи внутрішніх справ покладена відповідальність відповідно до норм діючого законодавства здійснювати як дозвільні(видача дозволів на право володіння, збереження зброї), так і контролюючи(перевірка законності володіння зброєю, збір відомостей про випадки застосування зброї на ураження проти людини й оцінка правомірності такого застосування зброї та ін.)функції. Крім того, органи внутрішніх справ ведуть облік зброї, що знаходиться як у юридичних осіб, так і у громадян, які проживають на території України.

 

               Правове регулювання обігу зброї в незалежній Україні почалося з прийняття Верховною Радою України 17.06.1992р. Постанови „Про право власності на окремі види майна” і Додатком №2 до цієї Постанови, у якому мова йде про спеціальний порядок придбання громадянами права власності на окремі види майна.
               Спеціальний порядок набуття права власності поширюється на вогнепальну мисливську гладкоствольну і нарізну зброю, на газові пістолети та револьвери та патрони до них, споряджені речовинами сльозоточивої і дратівної дії, холодну зброю і пневматичну зброю зі швидкістю польоту кулі більше 100м\с і калібром більшим за 4.5мм. Наступним кроком у цьому напрямку було прийняття Кабінетом Міністрів України 12.10.1992р. Положення „Про дозвільну систему”, яка займається безпосередньо контролем за обігом зброї в Україні. 25.03.1992р. МВС України наказом №164 затвердило інструкцію „Про порядок виготовлення, придбання, збереження, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї і вибухових речовин”(На даний момент ця інструкція втратила чинність відповідно до Наказу МВС № 622 від 21.08.1998р.).
               Право населення на придбання і зберігання зброї та користування нею передбачає відповідні критерії щодо правового становища таких осіб у суспільстві, морально-вольових костей, а також стану здоров”я. Чинне законодавство України враховує як світовий досвід володіння населенням вогнепальною зброєю, так і той, поки що незначний набуток, що його має наша держава.

               Дозвільна система,  що здійснюється органами  внутрішніх
  справ,  поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або
  виготовлену за  спеціальним  замовленням,  вихолощену,  навчальну,
  несучасну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і
  гладкоствольну вогнепальну зброю,  бойові  припаси  до  цих  видів
  зброї,  пневматичну  зброю,  пристрої вітчизняного виробництва для
  відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми
  властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені
  патрони,  холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі,
  шашки,  мечі,  палаші,  ятагани,  фінські ножі, кортики, кинджали,
  штики,  штик-ножі,  які  не  перебувають  на  озброєнні військових
  формувань),  що  належать  підприємствам, установам, організаціям,
  господарським  об'єднанням та громадянам.

               Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот
  тощо)  приводиться  в  рух  миттєвим  звільненням хімічної енергії
  заряду (пороху або іншої пальної суміші).

                До  бойової  нарізної  вогнепальної зброї належить зброя
  армійських зразків або виготовлена  за  спеціальними  замовленнями
  (пістолети,  револьвери,  гвинтівки,  карабіни, автомати, кулемети
  тощо).

               До  несучасної  стрілецької зброї належить вогнепальна і
  холодна  зброя,  яка  знята  з   озброєння   сучасних   армії   та
  виробництва,  або  та,  що  існує в одиничних екземплярах та малих
  партіях,  а також  зброя  зазначеного  вище  типу,  виготовлена  в
  сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних
  екземплярах та малих партіях.

                До  вихолощеної зброї належить зброя армійських зразків,
  спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами,  з якої не
  можливо зробити постріл бойовим зарядом.

                До учбової вогнепальної  зброї  належить  нарізна  зброя
  армійських зразків (пістолети,  револьвери,  гвинтівки,  карабіни,
  автомати і кулемети тощо),  мисливська вогнепальна зброя приведена
  на  заводах-виготовлювачах  чи  в  майстернях  з  ремонту зброї до
  стану,  що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних
  ремонтних робіт.

                До  спортивної  вогнепальної  зброї  належать  спортивні
  пістолети,  револьвери,  гвинтівки, які виробником передбачені для
  використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці.

                До  мисливської  вогнепальної  зброї належать мисливські
  карабіни,  гладкоствольні  рушниці,  гладкоствольні   рушниці   із
  свердловиною  "парадокс"  з нарізами 100 - 140 мм на початку або у
  кінці  ствола,  мисливські   рушниці   з   свердловиною   "сюпра",
  комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи,
  та   мисливські   малокаліберні   гвинтівки.    Довжина    стволів
  гладкоствольних  рушниць повинна бути не менше 450 мм,  а загальна
  довжина зброї не менше 800 мм.

                До   бойових   припасів  належать  патрони  до  нарізної
  вогнепальної зброї різних калібрів,  а також заряджені патрони для
  гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

               До пневматичної зброї належать  пістолети,  револьвери,
  гвинтівки  калібру  понад  4,5  міліметра і швидкістю польоту кулі
  понад 100 метрів за секунду,  в яких снаряд (куля)  приводиться  в
  рух за рахунок стиснутих газів.

                До  холодної  зброї  належать  пристрої  та   предмети,
  конструктивно  призначені  для  ураження  живої  чи  іншої цілі за
  допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (може  бути
  холодною ручною та холодною метальною).

                До   пристроїв  для  відстрілу  патронів,   споряджених
  гумовими   чи  аналогічними  за  своїми  властивостями  метальними
  снарядами несмертельної дії,  належать такі пістолети і револьвери
  вітчизняного виробництва,  які виготовлені у встановленому законом
  порядку,  конструктивно призначені тільки для відстрілу  патронів,
  споряджених  гумовими  чи  аналогічними  за  своїми  властивостями
  метальними снарядами несмертельної дії, і технічно не придатні для
  стрільби  бойовими  патронами.  При  цьому  їхня  конструкція  має
  забезпечувати  неможливість взаємозаміни основних частин бойової і
  спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в
  автоматичному  режимі  чергами.

               До патронів  належать   патрони,   споряджені   гумовими   чи
  аналогічними   за   своїми   властивостями   метальними  снарядами
  несмертельної дії,  призначені для відстрілу їх тільки  пристроями
  вітчизняного  виробництва  і  допущені  в установленому порядку до
  використання.

. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від
17 червня 1992 р. № 2471-12 "Про право власності на окремі види
майна" правом придбання

мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку,

мисливської нарізної зброї - 25-річного віку,

на холодну та пневматичну зброю - 18-річного віку.



Кількість зброї, яку може
мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен
забезпечити її безумовну схоронність. У разі наявності трьох і
більше одиниць вогнепальної, пневматичної зброї, арбалетів
приміщення (будинок, квартира тощо) або сейф (шафа) для її
зберігання повинні бути обладнані охоронною сигналізацією,
автономною або з виводом на ПЦН органів внутрішніх справ.

               Для одержання в органах  внутрішніх  справ  дозволу  на
  придбання  мисливської  нарізної,  комбінованої,  гладкоствольної,
  пневматичної   зброї,   арбалетів   громадянами   подаються   такі
  документи:

письмове клопотання щодо видачі  дозволу  на  ім'я  керівника
  органу внутрішніх справ;

 заповнена картка-заява;

 медичний висновок   лікувального   закладу   про  відсутність
  протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї;

 копію договору страхування;

 довідка про  проходження вивчення матеріальної частини зброї,
  правил поводження з нею та застосування;

 платіжне доручення  (квитанція)  установи  банку  про  оплату
  послуг за видачу такого дозволу;

 довідка  про наявність чи відсутність судимості.

               Для одержання  дозволу  на  придбання  інших  видів  холодної
  зброї,  її сучасних копій (катани,  мечі, шаблі, кортики, кинджали
  тощо)  з  метою  їх  колекціонування громадяни в органи внутрішніх
  справ за місцем проживання подають заяву та квитанцію  про  оплату
  послуг за видачу дозволу.

               Дозволи на  придбання  зброї  видаються  громадянам  органами
  внутрішніх  справ після пред'явлення паспорта або документа,  який
  засвідчує особу.  Невикористані дозволи  мають  бути  повернені  в
  органи внутрішніх справ.

               Військовослужбовці   Збройних   Сил   України,  інших
  військових  формувань,  а  також  особи  рядового і начальницького
  складу  органів  внутрішніх  справ  України  дозволи на придбання,
  зберігання  мисливської,  гладкоствольної,  нарізної, комбінованої
  вогнепальної,   пневматичної  і  холодної  зброї  одержують  після
  подання  відповідного  рапорту, довідки з місця роботи, платіжного
  доручення  (квитанції)  установи банку про оплату послуг за видачу
  такого  дозволу  та  заповненої   картки-заяви.      

                Придбана    громадянами    гладкоствольна,     нарізна,
  комбінована  мисливська вогнепальна,  пневматична та холодна зброя
  протягом десяти днів з дня  придбання  має  бути  зареєстрована  в
  органах   внутрішніх   справ   за  місцем  проживання  власника  з
  одержанням дозволу на її зберігання, носіння.

               Для    одержання   дозволу   на   зберігання,   носіння
  вогнепальної мисливської,  гладкоствольної, нарізної, комбінованої
  та  пневматичної  зброї,  арбалетів власниками в органи внутрішніх
  справ подаються:

 письмове клопотання  щодо  видачі  дозволу  на ім'я керівника
  органу внутрішніх справ;

 три фотокартки розміром 3 х 4 см;

 дублікат дозволу на придбання зброї з відміткою магазину  про
  продану зброю або інший документ, що засвідчує джерело надходження
  та приналежність зброї;

 платіжне доручення  (квитанція)  банку  про  оплату послуг за
  реєстрацію зброї;

 копію договору  страхування,  якщо  такий  не  надавався  при
  отриманні  дозволу  на  придбання  зброї.

               Для одержання  дозволу  на  зберігання  колекційної  холодної
  зброї  її  власник  подає  в  орган  внутрішніх  справ  за  місцем
  проживання:

 дублікат дозволу з відміткою магазину  про  реалізацію  такої
  зброї або інші документи;

 кольорові фотографії зброї розміром 15 х 15 см.

               На підставі  поданих  документів орган внутрішніх справ видає
  дозвіл на  зберігання  такої  зброї.  В  дозволі  ставиться  штамп
  "колекція".

               У разі  потреби  перевезення  такої  зброї  (для   участі   у
  виставках  тощо)  органи  внутрішніх  справ  видають дозволи на її
  перевезення.

               Мисливські ножі  придбаються  громадянами  з  дозволу  органу
  внутрішніх  справ  на  право  зберігання  і  носіння   мисливської
  вогнепальної   зброї,   а  також  арбалетів,  що  використовуються
  громадянами виключно для полювання.  При цьому в дозволі на  право
  зберігання   і  носіння  зброї  магазином робиться  відмітка  про
  реалізацію такого ножа.

               При  перереєстрації зброї (продовженні терміну дії дозволу на
  її  зберігання  і  носіння)  власниками  в органи внутрішніх справ
  подається:

 письмове клопотання про продовження терміну дії дозволу;

медична   довідка   про   відсутність   протипоказань,  які
  перешкоджають володінню зброєю;

 копію договору страхування;

 платіжне доручення (квитанція) установи  банку про оплату
  послуг за перереєстрацію зброї.

Сьогодні в нашій державі суспільні відносини, пов’язані з обігом зброї, регулюють близько 89 нормативно-правових актів (серед них є закони, накази, постанови тощо). Але головне те, що серед них, на жаль, немає головного нормативного акту – Закону України „Про зброю”. Про доцільність прийняття такого закону мова йде ще в Положенні „Про відзнаку Президента „Іменна вогнепальна зброя” від 29.04.1995р. Актуальність прийняття цього закону обумовлено ще й тим, що із прийняттям Конституції України 1996р. Нового імпульсу набула розбудова демократичної, правової держави, головним завданням і змістом діяльності якої є затвердження, забезпечення і захист прав та свобод людини і громадянина від протиправних зазіхань. Виконання цього завдання пов”язане із вирішенням ряду складних політичних, економічних, соціальних і правових проблем, оскільки реальний стан справ у державі і суспільстві сьогодні ще далекий від вимог часу.
Сьогодні багато хто визнає: будь-яка особа, що заволоділа вогнепальною зброєю вважає себе всесильною і безкарною. Переконувати злочинця волаючи до його людяності – смішно! Він розуміє тільки один аргумент – силу.
Все це стверджує нас в думці: єдиний засіб надійного захисту – закон і особиста бойова зброя. Зрештою про ступінь свободи суспільства судять по тому, чи може людина сама себе вільно захищати, чи має право на особисту зброю. Ще у ХХ-му сторіччі один з відомих політиків сказав, що якщо держава нездатна самостійно захистити своїх громадян, вона повинна надати їм можливість захищати себе самостійно.